Серед видів діяльності, якими займається ДСДЛ центр «Веселі Боковеньки» є вирощування садивного матеріалу горіхоплідних та декоративних порід дерев та кущів.

Багаторічний досвід роботи з вирощування садивного матеріалу, який впроваджує лісовий центр дає вагомі результати.

Серед методів розмноження рослин найдієвішим є насіннєвий та вегетативний.

Насіннєвим способом на протязі останніх років лісівники центру вирощують горіх грецький, сосну кримську, липу, горобину, катальпу, піраканту, піон деревовидний, ліщину деревовидну, бобовник, чекалкін горіх, гібіскус сірійський та інші породи.

Зазвичай зібране насіння висівали осінню, де у відкритому ґрунті воно проходило стратифікацію і вже весною давало дружні всходи. Для висівання насіння весною, це сосна кримська, проводили передпосівну підготовку методом протруювання та намочування насіння.

Посівні якості заготовленого насіння перевіряються в лабораторіях ДО «Український лісовий селекційний центр» та висівається з дотриманням їх рекомендацій.

Розмноження насінням є економічно вигідний (з меншими затратами) спосіб, а ще рослини, що зростають із насіння мають можливість пристосовуватися до умов навколишнього середовища. Нові форми рослин, які отримуємо в процесі вирощування є гібридними, адже вони успадковують біологічні і морфологічні ознаки від обох батьківських форм. При такому розмноженні рослин неможливо отримати дві абсолютно однакові рослини.

Догляд за посівами складається із традиційних робіт – прополювання, поливу та підживлення. Рослини, які досягли стандартного розміру висаджують на плантаційні площі та шкільне відділення лісового розсадника для дорощування.

Більшість декоративних порід та їх форм дерев та кущів, як хвойних так і листяних чудово розмножуються вегетативним методом.

Процес вегетативного розмноження рослин грунтується на їх регенераційній здатності, тобто здатності організму до відновлення втрачених частин і відбудови всіх органів самими втраченими частинами. Вегетативне розмноження може бути як природним – за допомогою вегетативних органів: кореневих і стеблових бульб, кореневищ, цибулин, бульбоцибулин, вус, так і штучним – здійснюється неспеціалізованими вегетативними органами: поділом кущів, відсадками, живцюванням, щепленням, окуліруванням.

При вегетативному розмноженні дочірні рослини є ідентичними з батьківськими формами, що дозволяє створювати однорідні за кольором, формою та висотою декоративні насадження.

В лісовому центрі для розмноження рослин методом живцювання є теплиця та парнички, де працівники закладають на укорінення здерев’янілі та зелені живці різних порід та форм дерев та кущів таких як – туй, ялівців, барбарисів, самшиту, будлеї, таволг, калини, аронії та інших порід, заготовлених на спеціальних маточних ділянках розсадника та в парковій частині центру.

При підготовці живці до висаджування застосовуються препарати для укорінення, що сприяють кращому утворюванню кореневої системи. При вегетативному розмноженні дочірні рослини є ідентичними з батьківськими формами, що дозволяє створювати однорідні за кольором, формою та висотою декоративні рослини.

Успішність укорінення живців полягає у дотриманні температурного режиму та вологості повітря. За один весняно-літній період ми отримуємо повноцінну рослину з чудовою кореневою системою, яку можна висаджувати у відкритий ґрунт у шкільне відділення для дорощування.

Озеленення територій садиб, дач, парків та скверів завжди актуально в нашому житті, тому вирощування садивного матеріалу різних порід, форм та видів для лісового центру є одним із основних напрямків діяльності. З кожним роком лісовий центр збільшує площі шкільного відділення розсадника, де розширюємо кількісний і видовий склад садивного матеріалу, який користується попитом серед населення, установ, організацій. Якісний матеріал, що пройшов акліматизацію в умовах степового краю має добру приживлюваність та стійкість для зростання.

Способи розмноження декоративних рослин.

Квіткові і декоративно-листяні рослини розмножуються двома основними способами: вегетативним і насіннєвим.

Насіннєвий спосіб розмноження.

Розмножуючись насінням, рослини мають можливість пристосовуватися до умов навколишнього середовища. Нові форми рослин є гібридними, успадковують біологічні і морфологічні ознаки від обох батьківських форм. При такому розмноженні неможливо отримати дві абсолютно однакові рослини. Насінням розмножуються всі одно- і дворічні рослини, які з огляду на їх короткий життєвий цикл недоцільно розмножувати вегетативно.

Після запилення пилком зав¢язі квітки розвивається насінина. Вона складається із зародка, запасу поживних речовин та оболонки. При вирощуванні декоративних рослин з насіння слід мати на увазі, що насіння одно- і дворічних культур має добру схожість і добре проростає, тоді як у багаторічних – сходить довго і не дружно. Так, насіння чорнобривців сходить на 6-8 день, а деякі види лілій – через рік і більше.

Оптимальною температурою для проростання насіння є температура, при якій добре розвивається материнська рослина. Насіння рослин, які походять з країн з холодним кліматом, добре проростає при температурі 5-100 градусів Цельсію, з країн з помірним кліматом – 10-150 градусів Цельсію і з тропічних країн – 20-300 градусів Цельсію.

Основний метод контролю за сортовою чистотою насіння – польова апробація, яку проводять в період масового цвітіння.

Для насіння більшості елітних квіткових рослин допускається вміст не більше 2-5% нетипових для сорту насінин, для насіння І категорії – цей показник становить 5-10%, і для насіння ІІ категорії – 10-25%.

До внутрішньогосподарського сортового контролю відносяться сортові прополювання, при яких видаляють всі слаборозвинуті і хворі рослини, а з початком цвітіння – всі домішки. Намочування – найбільш поширений спосіб, що сприяє появі ранніх і друж-них сходів. Намочування проводять кількома способами:

насіння занурюють у воду і витримують одну добу при температурі 20-300 градусів Цельсію, після цього його підсушують і відразу висівають;

насіння занурюють у воду кімнатної температури і тримають до прокльовування, воду міняють кожні 3-6 годин;

насіння насипають у нержавіючу посудину шаром 3-5 см, періодично зволожують і перемішують, підтримуючи температуру 25-300 градусів Цельсію.

У районах з частими коливаннями температур у весняний період рекомендується приморожування насіння, що сприяє підвищенню морозостійкості і прискорює появу сходів.

Дражування насіння. В процесі дражування кожна насінина вкривається захисною живильною оболонкою, яка складається з органічно-мінеральної суміші, може містити деякі фунгіциди та інсектициди. Оброблене таким чином насіння має підвищену енергію проростання, сходи з¢являються дружно. Дражування запобігає також поширенню шкідників і хвороб, забезпечує додаткове живлення проростків. Для склеювання складників при дражуванні використовують 2% клейстер з крохмалю. З мінеральних добрив додають: аміачну селітру – 1,1- 2,2 г, сірчанокислий калій – 1,4-2,9 г та суперфосфат – 4-14 г на 1 л клейкого розчину або 1 кг сухого наповнювача (торф, перегній). На 1 кг насіння береться 5-10 кг наповнювача і 3-6 л розчину міндобрив.

Стратифікація. Використовується для тих видів насіння, які погано проростають. Намочене до набубнявіння насіння змішують з вологим річковим піском, тирсою, торфом або мохом в пропорції 1:3 і укладають в ящики. Зволожені до 60% ящики з насінням ставлять у сховище, температура в якому становить 50 градусів Цельсію і витримують від 2 до 12 місяців до появи корінців, після чого насіння накривають снігом, присипають тирсою і соломою до настання вегетаційного періоду.

Скарифікація. Це процес руйнування оболонки товстошкірого насіння механічним, термічним або хімічним способом, що забезпечує вільний доступ води до зародка і прискорює появу сходів. При механічній скарифікації проводять надпилювання, надрізування, надколювання оболонки, перетирання насіння з крупнозернистим піском. При термічній – насіння спочатку приморожують, а потім ошпарюють кип¢ятком, доки на оболонці не з¢являться тріщини. Хімічну скарифікацію проводять шляхом занурення насіння в 2-3%-й розчин соляної, сірчаної кислоти або хлорної води (2-3 краплі на склянку води) на 10-12 годин.

Протруювання проводять для знезаражування насіння від хвороб та захисту його від шкідників. Для сухого протруювання використовують такі препарати: ТМТД – 2-5 г/кг насіння, Гранозанâ- 2-4 г/кг. При мокрому протруюванні насіння витримують 5-10 хвилин в 40%-му розчині формаліну. Для термічного знезаражування насіння занурюють у гарячу воду (45-55 градусів Цельсію) на 12 годин.

Висівання насіння. Декоративні рослини, що розмножуються насінням, поділяються на дві групи:

насіння висівають на постійне місце безпосередньо в грунт;

насіння висівають в парники і розсадники з подальшою пересадкою на постійне місце.

До першої групи відносяться культури, які не витримують пересаджування: рослини із сильно розвиненим стрижневим коренем (мак, люпин) та з коротким вегетаційним періодом (резеда, настурція); рослини, які добре переносять різке пониження температури навесні та багаторічники, що зимують у відкритому грунті.

До другої групи належать рослини, які добре переносять пересаджування, не витримують заморозків у весняний час, мають довгий період вегетації, рано вступають у фазу квітування.

Залежно від розмірів насіння, декоративні рослини поділяються на:

з найдрібнішим насінням (бегонія, первоцвіт);

дрібне насіння (портулак);

середнє насіння (айстра, левкой);

велике насіння (бальзамін);

дуже велике насіння (горошок, настурція).

Від розміру насіння залежить норма висіву і глибина його загортання. Розрізняють три способи висівання квіткових декоративних рослин:

рядковий;

гніздовий;

розкидний.

Дрібне насіння висівають в грунт, припудрений білим піском або крейдою. Глибина загортання повинна бути в два рази більшою за діаметр насінини.

Для вирощування розсади використовують парники, в закритих приміщеннях – стелажі, ящики, горщики і торфоперегнійні кубики. Земляна суміш складається з дернової листяної або торфяної землі, перегною і піску, змішаних в пропорціях, рекомендованих для конкретної рослини.

Терміни висівання залежать від вегетаційного періоду рослин, погодних і кліматичних умов конкретного регіону.

Вегетативне розмноження.

Процес вегетативного розмноження рослин грунтується на їх регенераційній здатності, тобто здатності організму до відновлення втрачених частин і відбудови всіх органів самими втраченими частинами. Вегетативне розмноження може бути:

Природним – за допомогою вегетативних органів: кореневих і стеблових бульб, кореневищ, цибулин, бульбоцибулин, вусів.

Штучним – здійснюється неспеціалізованими вегетативними органами: поділом кущів, відсадками, живцюванням, щепленням, окуліруванням.

При вегетативному розмноженні дочірні рослини є ідентичними з батьківськими формами, що дозволяє створювати однорідні за кольором, формою та висотою декоративні насадження.