Гледичія колюча: прощавай чи до зустрічі?
До переліку чужорідних видів дерев, заборонених у відтворенні лісів відноситься й представник родини бобових – гледичія колюча (Gleditschia triacanthos L.). Природний ареал виду – Північна Америка, але нині він представлений на всіх континентах, окрім Антарктиди. В Україні насадження гледичії створювалися з 1809 року, переважно в степовій зоні (Херсонська, Запорізька, Миколаївська області) та на території АР Крим. Окремі ділянки є і в Лісостепу (Черкаська, Харківська області). Із середини ХХ століття на півдні європейської частини колишнього СРСР гледичію використовували в агролісомеліорації для боротьби із посухами, створення полезахисних смуг, закріплення берегів річок і схилів ярів тощо. Гледичію висаджували в місцях, де спостерігається відносна загазованість повітря (території міст, заводів, узбіччя доріг та ін.), оскільки вона має здатність поглинати вихлопні гази, а також обсаджували плодові сади підприємств і лісові культури інших порід для захисту в якості буфера. На батьківщині гледичії, в США, вид не має економічного значення, але її штучне поширення значно зросло після спалаху голландської хвороби ільмових. Її стали використовувати для заміни пошкоджених дерев у придорожніх смугах та в агролісомеліорації. Гледичію висаджують на відвалах шахт (США, Німеччина тощо) та для боротьби з ерозією ґрунту.
Тож чим цінна гледичія? Ця рослина є швидкорослою, вона невимоглива до родючості ґрунту й відносно добре переносить засоленість. Це також гарний медонос, нектар якої годує бджіл у найспекотніші дні травня-червня. Гледичія колюча – харчова, лікарська, інсектицидна, фітомеліоративна та декоративна рослина, плоди якої використовують для отримання безглютенової їжі, зокрема якісного безглютенового хліба. Мелені стручки гледичії колючої є кормом з високим вмістом білка для великої рогатої худоби. Деревина її також цінна – міцна, тверда, зносостійка, з гарним малюнком, використовується як будівельний матеріал для підводних і підземних споруд, декоративних виробів та як паливо.
Для виду характерна значна частка стовбурів із кривизною. Але серед основних недоліків гледичії колючої – легкість травмування вогнем дерев через їх тонку кору та ураження людей або тварин своїми шипами, що може призвести до болючого запалення шкіри. Водночас в світі багато запатентованих культиварів гледичії без шипів (і зазвичай без плодів).
Засновник дендрологічного парку «Веселі Боковеньки» (Кіровоградська обл.), дендролог і садівник Микола Львович Давидов у 1905 році висадив безколючкову форму гледичії на його території, біля ставка. В дендропарку 119-річні дерева гледичії ростуть в біогрупах, також є поодинокі екземпляри, висаджені на декоративних галявинах. З 1939–1944 рр. й потім були створені лісові культури площею 427 га, ймовірно з сіянців, вирощених з насіння цих дерев. Нині в насадженнях гледичії досить висока частка дерев без колючок або з незначною їх кількістю. Селекцією безколючкової форми гледичії в Степовому філіалі УкрНДІЛГА на Херсонщині займався канд. с. г. наук Сергій Григорович Коханий, водночас його кандидатська дисертація була присвячена щогловій формі акації білої.
Гледичія колюча розмножується насінням, порослю від пня та кореневими паростками, і саме тому у відповідних умовах може бути агресивним колонізатором, що створює щільні монокультури та обмежує середовище існування місцевої фауни. Вчені визнають, що немає спеціальних досліджень, які б ідентифікували риси, пов’язані з інвазійними властивостями виду в одних областях і низьким рівнем прояву інвазійності в інших.
Вид погано переносить затінення, через що в лісах проявляє низьку конкурентоспроможність, а інвазійна активність, за даними німецьких дослідників (Vor T. et all, 2016), проявляється лише на відкритих ландшафтах. Дослідження насаджень за участю гледичії колючої, проведені у минулому році науковцями УкрНДІЛГА на території Дослідно-селекційного дендрологічного лісового центру (ДСДЛЦ) «Веселі Боковеньки» (Кіровоградська область), також підтверджують ці висновки. Отримані результати засвідчили перспективність виду для створення захисних насаджень в степових умовах на багатих, але сухих ґрунтах (умови свіжого груду – D1). Інвазійна активність гледичії, порівняно з робінією звичайною, є на порядок нижчою. В обстежених насадженнях природне поновлення гледичії практично відсутнє, нечисленні самосійні рослини траплялися переважно на узбіччі доріг. Проте у вологіших умовах (біля водойми) спостерігали інтенсивне поновлення виду, що дійсно визнано проблемою. За твердженням іспанських науковців (Dana et all, 2022) моніторинг потенційної присутності гледичії біля річок і водойм та, за необхідності, реакція управління може бути достатнім заходом, щоб уникнути подальших вторгнень на поточному етапі в Європі.
На сьогодні вид відсутній у переліку інвазійних чужорідних видів, які викликають занепокоєння Європейського Союзу. Враховуючи досвід і традиції використання виду в усьому світі, існування сортів без плодів і колючок, широкий спектр корисних властивостей, заборона гледичії для використання в захисному лісорозведенні не є обґрунтованою.
Терещенко Л.І.,
пров. н. с. відділу селекції, генетики та
біотехнології УкрНДІЛГА канд. с.- г. наук
Лось С.А.,
завідувач відділу селекції, генетики та
біотехнології УкрНДІЛГА, канд. с.- г. наук
Бойко Н.М. ,
головний лісничий ДСДЛЦ «Веселі Боковеньки»